" Хоробрі серця"

  Боротьба  не за щасті вже навіть іде —за життя!

Бо його забирають…

Нас Надія веде, нас ідея веде

За свободу для рідного краю.

  

22 березня, в будинку культури с. Рудня, спільно із бібліотекою-філією с.Рудня, відбувся патріотичний вечір " Хоробрі серця",присвячений вшануванню воїнів АТО, на якому були присутні матері тих, хто зараз боронить нашу Україну.
  Ведучі Каленюк Ілона та Зінчук Вікторія розпочали вечір такими словами

«Люди, бережіть серця свої, щоб не стали каменем! Розбудуйте в душах Божий храм, щоб не повторити великий гріх!» та закликали усіх присутніх у залі, схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний, цивілізований час ХХІ століття.

      Юні читці Максимчук Роман, Ковальчук Дмитро, Корольчук Назар та Вадим, Арестович Андрій, Клімчук Максим, Юхимчук Богдана, Касьян Ольга, Клімчук Владислав, вміло декламували вірші, передавали власні емоції та переживання і глядачам, які знаходились у залі.

    Свої власні вірші, подарувала  усім присутнім Сопрунюк Дарина, яка присвятила їх воїнам АТО.

    Майстерно поставлена інсценізація пісні " Пливе кача",яку виконали Марценюк Наталія, Сидорук Микола, Клімчук Максим та Арестович Андрій,викликала усіх хвилювання та сльози на очах.

   Пісня " Герої не вмирають " у виконанні учасника АТО Перога Романа та Козачук Людмили  не лишила байдужими жодної людини у залі, адже передавала смуток та біль тих страшних подій. Також свої пісенні твори глядачам дарували Алла Майструк та Микола Сидорук.

З авершальним етапом заходу стала " Молитва за Україну" та хвилина мовчання усім тим, хто загинув у зоні антитерористичної  операції, віддавши своє життя за світле майбутнє України!

У нашій пам'яті Ви назавжди лишились,
Історія одна, і Ви - її частина.
Ви тільки знайте, браття, ми за Вас молились,
І молимось: за Вами - ненька Україна!
Вже не повернеться додому той хлопчина,
Що його вчора тільки мати відпустила,
Поцілувала, тихо мовивши: "Іди, дитино,
За щастя України, бо вона - єдина".
Казала мати берегти себе. Але даремно
Бо хлопець був готовий йти безстрашно,
Аби лише країна, котру так кохав страшенно,
Не стала на коліна, а боролася відважно.

Хлопчина вірив, що колись, одного ранку,
Відкривши очі, він відчує повну волю.
Але та куля, в день зимовий, на світанку,
Перехопила подих та змінила долю.
Хлопчина вірив, що колись, одного дня,
Розкаже син йому, як любить Батьківщину.
Хіба він знав, що борючись за це щодня,
Все доведеться відпустити в мить єдину.
Так. Той хлопчина, він не знав тоді,
Що нелюд пострілом прицільним забере життя.
І браття хлопця, українці, у біді,
Заплачуть, відпустивши тіло в небуття.
                  
Але ж душа, душа Героя вічно лине!
До тебе наші сльози, молитви, зізнання!
Повір, хлопчино, наша пам'ять не загине,
Як і омріяні тобою  воля та кохання.
Небесна сотня. Прапор. Чорна стрічка.
І сльози, бо ти, хлопче, словом вже не з нами.
Але в думках  ти поруч, і не згасне свічка,
І линуть буде "Слава Україні!"  над ланами.