понеділок, 30 вересня 2013 р.

 

Всеукраїнський день бібліотек

Шановні бібліотекарі!

Прийміть найщиріші вітання з нагоди Всеукраїнського дня бібліотек. Це свято свідчить про глибоку повагу народу до своєї духовної спадщини, освіти, науки і культури, а також про визнання історичної ролі бібліотеки в житті суспільства.

Сьогодні книгозбірні – це інформаційні, культурні, освітні заклади, які роблять вагомий внесок у розвиток українського державотворення, сприяють розбудові громадянського суспільства.

Справжніми помічниками та порадниками на шляху до вершин знань і мудрості народу є бібліотекарі – вірні збирачі духовних скарбів, провідники у світ нового і непізнаного. Саме ви, бібліотекарі, допомагаєте читачам бути обізнаними у сучасних проблемах, пізнавати реальну картину світу. Нині бібліотеки є тими інформаційними ланками, які поєднують читачів і управлінські структури, роблять діяльність органів влади прозорою і відкритою для населення. Подальший розвиток бібліотечної справи – це запорука розвитку суспільства.

Бажаємо вам, шановні бібліотекарі, творчої наснаги, міцного здоров’я, натхнення, радості, щастя, добра і нових успіхів у вашій благородній просвітницькій справі.


І з нагоди Всеукраїнського дня бібліотек, користувачкою бібліотеки-філії с. Рудня Козачук Людмилою були подаровані збірка книг Володимира Количева. А також у читальні було організовано виставку із подарованих кних - " книжзковий букет"!
 
 
 
 
29 вересня 2013 року у бібліотеці-філії с. Рудня була проведена зустріч за круглим столом
" Життя коротке - поспішаймо творити добро" з нагоди дня людей похилого віку, який святкується 1 жовтня!

 Є поміж нас багаті й бідні
Кому, що треба доля не пита
Та є дві речі всім нам необхідні
Усвіті -  мир, а  в душах доброта.

Такими віршованими рядками розпочала  дану зустріч завідуюча бібліотекою Галина Зінов"ївна, привітавши усіх присутніх гостей поважного віку зі святом. А згодом аматори сцени будинку культури дарували пісенні вітання для гостей,які завітали на це свято. Із піднесеним  настроєм  підтримували оплесками Гойман Галину, Олексюк Валентину, Козачук Людмилу, Майструк Аллу, Гринюк Ларису та Забокрицьку Галину. А сільський голова Якимлюк Світлана Адамівна подякували усім присутнім на цій зустрічі,що незважаючи на погоду на дворі та поважний вік, усі знайшли силу та час завітати на це свято осені!






четвер, 26 вересня 2013 р.

27 вересня - Воздвиження Чесного i Життєдайного Хреста Господнього!

27 вересня - Воздвиження Чесного i Життєдайного Хреста Господнього: історія свята й традиції
 

Одним із великих свят православного християнства є свято Чесного Хреста, про історію цього свята розповідала учням 1-6 класів, завідуюча бібліотекою-філією с. Рудня Забокрицька Г.З. І з нагоди цього свята була оформлена тематична поличка.

 
Це свято належить до 12 великих празникiв, якi святкує християнська Церква. Корiння його сягає IV столiття -- саме тодi знайшли хрест, на якому стратили Iсуса Христа.
У цей день люди йдуть до церкви i поклоняються Чесному Хресту. На Воздвиження -- строгий пiст.
-- Яка iсторiя цього свята?
 За часiв iмператора Констянтина до Єрусалима вирушила експедицiя на чолi з iмператрицею Оленою, матiр'ю Констянтина. Учасники подорожi мали намiр вiднайти Чесний Життєдайний Хрест. Мiсце важко було знайти. Але, на щастя, до експедицiї долучився старець, який знав, де розiп'яли Христа. На Голгофi почались розкопки, що тривали кiлька днiв. Спочатку вдалося знайти табличку: "Iсус Христос, цар Юдейський", а пiзнiше вдалося вiднайти три хрести. Проте нiхто не знав, на котрому з них помер Христос.
-- Як же визначили, на якому саме розiп'яли Христа?
-- Серед розкопувачiв був один хворий чоловiк. Усi вирiшили, аби вiн торкався по черзi до кожного з трьох хрестiв. Тож коли вiн торкнувся до життєдайної деревини, то одразу зцiлився. Тому з IV столiття у християнському свiтi почали вiдзначати день, коли вiднайшли Чесний Життєдайний Хрест.
-- Якi традицiї Воздвиження?
-- Цього дня у церквах правиться особлива свята лiтургiя. Посеред церкви виставляють хрест, якому впродовж служби
поклоняються парафiяни зi словами "Христу Твоєму поклоняємося, Владико, i святе Воскресiння твоє славимо". Такий хрест люди прикрашають осiннiми квiтами, висловлюючи свою пошану.
-- Чи строгий пiст у цей день?
Навiть якщо це свято випадає у недiлю, пiст не вiдмiняється. На Воздвиження варто вiдмовитися вiд забав, а також обмежити себе в їдi -- не можна їсти м'ясних та молочних продуктiв. Крiм того, у цей день треба багато часу присвятити молитвi та поклонам до Чесного Життєдайного Хреста. Вiрнi мусять розумiти, що цей празник на чiльному мiсцi серед християнських свят.
А ще українцi здавна вiрили, що цього дня закривається земля. Усi плазуни до Воздвиження поспiшають сховатися у свої нори. Тому не слiд ходити тiєї днини до лiсу, де змiї i вужi клубляться. Надвечiр на це свято плазуни ховаються у землю i не
з'являтимуться вже до Благовiщення (7 квiтня).
Також у народi кажуть, що до 27 вересня треба прибрати весь урожай з поля -- викопати картоплю, зiбрати кукурудзу та всi фрукти, посадити дерева. Пiсля Воздвиження починається справжня осiнь. Дехто у День Чесного Хреста пече картоплю, вiдзначаючи таким чином закiнчення збору врожаю.
День Партизанської слави!
Велика Вітчизняна війна (1941-1945)
Сторінками історії
Partizani_big
«Вмираємо за Батьківщину!» — цей передсмертний пафос мільйонів партизан не був показним чи фальшивим — у ньому полягав сенс життя і смерті…
22 вересня на державному рівні відзначається День партизанської слави. Свято встановлено в Україні «...на підтримку ініціативи ветеранів війни та з метою всенародного вшанування подвигу партизанів і підпільників у період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, увічнення їх пам'яті...» згідно з Указом Президента України «Про День партизанської слави» від 30 жовтня 2001 року № 1020/2001.
Ще задовго до другої світової війни дехто з воєначальників Червоної армії пропонував сталінському керівництву готувати спеціальні кадри для партизанської боротьби на окупованих територіях. Однак, за концепцією Сталіна, бойові дії повинні були проходити виключно на чужій території. …Несподіваний напад Німеччини на Радянський Союз перекреслив цю концепцію.
Патріотичний рух розгорнувся на території України, окупованої фашистською Німеччиною, з самого початку Великої Вітчизняної війни: радянський уряд своєю директивою від 29 червня 1941 року закликав до всенародного руху Опору нацистам, до створення партизанських загонів та підпільної діяльності. У перший рік війни дії партизанів і підпільників мали неорганізований характер, бракувало підготовлених командних кадрів і фахівців. Але коли у травні 1942 року були створені Центральний штаб партизанського руху та його Український штаб, ситуація змінилася: масова робота серед населення, яку проводили підпільні партійні організації, співпраця з вже існуючими партизанськими загонами робили патріотичний рух в тилу ворога могутнім і героїчним.
На території України діяла величезна партизанська армія — 55 з'єднань, майже 2 тис. загонів та самостійних диверсійно-розвідувальних формувань, в яких воювало понад 500 тисяч партизанів. 95 з них нагороджені званнями Героїв Радянського Союзу, а 183 тис. — орденами та медалями. Серед видатних партизанських діячів найвідомішими стали С. Ковпак, П. Вершигора, М. Наумов, С. Руднєв, Ю. Збанацький, П. Куманюк, О. Федоров та інші. Під їх керівництвом партизани і підпільники пройшли крізь роки напруженої жорстокої боротьби, самопожертви за визволення рідної землі від ворожої навали. За підрахунками істориків, у роки війни партизани України знищили 500 тис. німецьких окупантів, 407 гарнізонів, комендатур, поліцейських установ, 5 тис. ешелонів, 1,5 тис. танків, 200 літаків, 600 мостів тощо.
Партизанський рух став воістину всенародною боротьбою проти німецько-фашистських загарбників, справжнім другим фронтом в допомогу Червоної армії. Героїчний подвиг українських партизанів у Великій Вітчизняній війні назавжди залишається в народній пам'яті.
З нагоди цього свята у  бібліотеці-філії с. Рудня була оформлена тематична поличка " Шляхами партизанської слави" та проведено зустріч-спогад із Ухачевичом Зіновієм Климовичом, який був очевидцем подій у той час.
ПАРТИЗАНСЬКА ПІСНЯ
Там, де Ятрань круто в'ється,
Від пожару в'ється дим,
Партизан з чужинцем б'ється,
З чорним ворогом лихим.
Партизан бува без солі,
Табачку часом нема,
А за ним вітри у полі
Та зав'южена зима.
Там сім'я в снігу розбута
Плаче, просить німцю кар.
Помста грізна, помста люта
Палить груди, як пожар.
Помстимося за руїну,
Німця знищимо в бою, —
За Радянську Україну,
За республіку свою.
Андрій Малишко